Харьковский спиннинг

Не нашел темы о ловле на такой красивой реке, как Днестр. А ловля тут порой бывает очень уж захватывающей. Если тема была, попрошу поправить и перевести в соответствующее место. Вот зарисовка с последней моей рыбалки на этой реке в черте г. Залещики Тернопольской обл.

«Невероятный Днестр» или «Сезон печали»



Как-то в этом сезоне не выходит мне хорошая рыбалка на Днестре. Постоянно есть какие-то нюансы, которые оставляют на сердце грусть. Я не претендую, конечно, на крупные уловы при каждом выходе, но в этом сезоне хороших моментов в рыбалке на родной реке практически не было. Запомнился разве выход 7-го июля, когда удалось поймать парочку голавлей около полкило и одного больше килограмма. А потом одна печаль.

Дело в том, что аномально жаркое лето и практически отсутствие снега зимой, как и весенних осадок, сопутствовали резкому снижению уровня воды в реке. Я не помню, когда воды в Днестре было настолько мало. В принципе, это касается не только этой реки, а и всех других. Воды практически не стало в прудах и озерах, а в некоторых селах она исчезла из колодцев вообще. Думаю, такой момент сильно сказался на жизни рыб и их активности. Видимо потому то и не клевала рыбка практически весь сезон. А когда клевала, а бывало это 1-2 дня в месяц, мне не получалось приехать на Днестр и заняться тут любимым делом. Но сегодняшней рыбалкой мне почему-то захотелось поделиться с читателем. Но к рассказу подойду издалека.

Предыдущие выходы на Днестр в сентябре

Так уж сложилось, что мне пришлось на некоторое время покинуть Тернополь и уехать к родителям в мой родной город. И вот уже более полумесяца я кочую здесь. Грех было не воспользоваться возможностью порыбачить на Днестре, ведь он всего-то в 5-ти минутах пешего хода. И вот при каждой возможности я собирал свой спиннинг и бежал на реку в надежде с каждым разом улучшить свой результат.

В те последние выходы на рыбалку на Днестр мне не удавалось поймать трофейную рыбу. Прошел я не один километр, облизал множество бровок и перекатов, которые вскрылись при такой малой воде. Но толком нащупать ничего так и не удавалось. Хотя были и приятные моменты.

Вот, например, было замечено, что у береговой линии плотно стоит мелкий голавль. Его было очень интересно ловить минимальными приманками. Не одного шального лобастого удалось соблазнить в те дни на колебалки ручной работы от моего хорошего товарища Пашки. Надеюсь, он продолжит свою работу над этими приманками, ведь они ловят рыбу отменно.



Еще одним приятным моментом стало открытие вертушки Mepps Aglia Long 0 в радужном цвете при ловле на течении. Дело в том, что вертушками я крайне редко ловлю. Что-то не нравилось мне это занятие. А тут она хорошо выстрелила по голавлю и окуню. После этих рыбалок желание ловить вертушками значительно возросло.

Кроме всего прочего я впервые открыл для себя силиконовые приманки Тоиртап. Приманка «Виброхвост гусеница» в ярком зеленом цвете соблазнил хорошего, как для этих мест, окуня весом не менее 300 грамм. Давно я на этом участке Днестра не ловил таких полосатых. Тут, наверно, нужно сказать, что по поводу трофеев я немного соврал вначале, ибо, повторюсь, поймать тут такого окуня удается крайне редко.

А что было сегодня?

А сегодня я проснулся не очень бодро и решил, что нужно посвятить хороший кусок дня рыбалке на Днестре. Во-первых, в голове крутилась мысль, что стабильно холодная и пасмурная погода с кратковременными дождями должна способствовать активации клева. Да и уровень воды в реке наконец-то начал подниматься. Во-вторых, очень уж хотелось продолжить тестировать береговой джиговый спиннинг Favorite Neo Breeze BRS 862 L. Значит, сегодня будет джиг на реке. Главное – чтобы успешный.

Быстренько оснащаю спиннинг катушкой Shimano Exsence C3000M, на которой намотан плетеный шнур Duel Hardcore #0.8. Начинать ловлю планировал с 5-ти грамм, ведь воды в реке мало и большой вес будет просто пороть по камням на дне, а мне это уж никак не нужно. Даже учитывая то, что есть течение и можно найти такие себе приямки, в них вес больше 5-ки будет слишком быстро достигать дна. Значит, сегодня проверяем нижний тестовый диапазон спиннинга. Снасть собрана, отправляюсь на реку.

По дороге любуюсь красотами родного города. Вот уже прохожу парк, а в голове мелькают воспоминания из школьных годов. Эх… Как вспомню, так вздрогну. Направляюсь к автомобильному мосту через реку. Уже с него я вижу, что уровень воды немного поднялся с моего последнего визита. Это не может не радовать. Мысли об успешной рыбалке все активнее роятся в голове.

Прихожу на водоем и сразу же направляюсь к большому камню, с которого планирую начать ловлю. Чего ж такого одеть на крючок? Стартанем с новинки — силиконовых приманок Тоиртап. Итак, все готово к ловле. Делаю первый заброс, и монтаж с чебурашкой в 5 летит в воду.

Получалось, что я забрасывал сразу за русловую бровку. Вроде бы проводка направлялась через самый перспективный участок, но поклевки там не было. Но вот на ближней бровочке, если ее так можно назвать, последовала невнятная поклевка. В последнее время настолько приучил себя делать подсечку во время всего непонятного, что временами смеюсь над собой, когда подсекаю траву. Но, как говорит мой хороший товарищ: «Лучше перебздеть, чем недобздеть». И тут я был прав. На том конце шнура отчаянно пытался украсть приманку окунь. Уже вскоре он красовался на берегу. Старт взят. Неужто сегодня и вправду будет удачная рыбалка на Днестре?



И тут мне вспомнилась примета о рыбе с первого заброса. Не сразу вспомнилась, а забросов так через 10 без поклевки. Я то в подобную ересь не верю, но рыба не ловилась. Что-то нужно было предпринимать, но что я не имел понятия. Решил перемещаться вверх по течению и облавливать интересные точки. Но по ходу у меня было лишь 2 невнятных поклевки. Понятное дело, с такими крупными крючками, как я использовал, мелкий окунь попросту не мог засечься.

Решаю сменить приманку. Стоить попробовать, как спинниг будет справляться с вертушками. А так, как вертушку с собой имел лишь #0, то это было еще то испытание для Neo Breeze с заявленным тестом от 4 грамм. Но, к моему удивлению, столь легкую приманку спиннинг посылал довольно таки далеко. Равномерно проводить вертушку не составляло труда, а длинная палка позволяла легко выводить блесну в верхний слой воды и удерживать ее там. Хоть не по профилю, но ловить можно.

Честно скажу, я прошел хороший кусочек берега, но увидел лишь 2 выхода мелкого голавлика за вращающейся блесной и 1 выход мелкого окуня, который промазал. Очень печальная статистика, но ничего не поделаешь. Нужно было думать, куда же идти дальше: вверх по течению, на места с приямками, но без явных перекатов, или вниз ниже моста, где больше перекатов и камней в воде, а значит, есть теоретический шанс поймать голавля. Решаю пойти все-таки вниз, но сделать еще одну остановку, перед тем как пойти к перекатам.

Было желание встать на косе, слева от которой наблюдалось мощное течение с бурунами, а справа не было ничего перспективного. Нужно заметить, что между тем самым течением и берегом было несколько метров спокойной воды. И пусть здесь было не слишком глубоко, а в воде еще стояла летняя трава, ловля на границе течения и спокойной воды манила.

Ставлю все те же 5 грамм, но на крючке теперь уже болтается силиконовая приманка Тоиртап – копия Vagabond. Делаю заброс так, чтобы оснастку поначалу несло течением, а потом она выходила с него на ту границу, о которой я говорил. Именно там по моим размышлениям и должна стоять рыба. Кстати, забросы я делал строго вдоль течения, не переходя на другие участки, чтобы обловить эти места проводкой перпендикулярной к струе.

Уже на первой проводке именно на самой границе я почувствовал поклевку окуня. Полосатый два раза пробовал украсть приманку, но даже не засекся. Вообще в этот день все поклевки были крайне вялыми, и рыба плохо садилась на крючок. Добавим к этому еще и то, что к спиннингу Favorite Neo Breeze я не успел еще привыкнуть и грешу в плане своевременной подсечки.

Продолжил ловлю. В голове витала мысль о том, что здесь должен быть судак. И вот поклевка, как я ее называю, «шкраб-шкраб». Подсекаю, и чую, как прошелся крючком по пасти, но не просек. Такие поклевки в последнее время замечались у щуки, а именно в этой точке в прошлом сезоне ребята ловили зубастую, хоть в наших краях на Днестре ее очень мало. Вытаскиваю оснастку, а там лишь половинка приманки. Задний сегмент был беспощадно съеден кем-то. Не скажу, что силикон Тоиртап очень нежный, чтобы оборваться о водоросли или быть откушенным окунем.

Еще немного пошвырял, но безрезультатно. Было принято решение податься в поисках голавля. А вдруг лобастый сегодня активный, как никогда и ждет мои воблера на обед. Заодно попробуем как Neo Breeze справляется с воблерами. Особенно интересно, как же он будет себя вести с ультралайт приманками, которые явно в его тестовый диапазон не попадают.

Прихожу на первую точку, где не раз удавалось поймать неплохого голавля. Здесь места мне все знакомы, ибо не первый год тут рыбачу. А в этом году печаль. Ставлю Pontoon21 Fop, который, кстати, еще не разловлен, но очень уж мне понравился своим поведением в воде и тем, какой горизонт занимает на проводке.

Первые проводки дают понять, что с голавлем сегодня будет, скорее всего, печаль печальная. Но упираюсь в воблер до последнего. Делаю проводку максимально медленно. Вот уже подвел к скале, которая уже еле просматривается под водой, и начинаю ее обходить. И уже практически в самих ногах за приманкой вылетает голавлик и со второго захода попадает по воблеру. Все три жала тройника были в пасти.



Такой поворот воскресил во мне надежду. Красочно перед глазами мелькали голавли, которые то и дело атаковали мои воблера и крепко грузили удилище, а фрикцион издавал мелодию интереснее любимого Slipknot. Замечтался…

Конечно же, никаких поклевок не было. Глухо, как в танке! Иногда в такие моменты хочется просто оставить спиннинг где-то в углу и даже не смотреть в его сторону. Но даже в самых сложных ситуациях отчаиваться нет резона. Именно потому я решил сделать еще один заход на новую точку, перед тем, как возвращаться домой.

А решил я остановиться на той же косе, но облавливать ее в сей раз перпендикулярно к течению. Что-то мне подсказывало, что так мне удастся поймать еще парочку рыбок, а может и своего судака, который в этом сезоне явно не хочет мне попадаться на глаза.

Раньше я тут ловил с пятью граммами и понимал, что этого веса здесь многовато. И хоть тест спиннинга Favorite Neo Breeze, тем более с таким толстым шнуром, даже близко не подразумевает джиг в шарниром в 3 грамма, я рискнул поставить такой вес.

Делаю первый заброс и сразу же вялая, но поклевка. Подсекаю и тяну к берегу некрупного окуня. Сработал все тот же силикон Тоиртап. Это начинает радовать.



Потом было еще немного поклевок и один окунь в улове. Даже была поклевка, очень схожая с судаковой, но я ее не реализовал. Понимал следующие вещи. Зря не взял с собой Yamaga Blanks Blue Current 74, ибо нужно было работать небольшим весом, контролировать который спиннингом с заявленным тестом от 4-х грамм было очень трудно. Нужно было использовать офсетные крючки минимального размера, ибо Decoy KG Hook Worm, который я поставил позже, был немного великоват.

Но даже с таким крючком у меня были шансы. Я в это верил. Вот только на крючке я поменял приманку. В последнее время я очень люблю сбрасывать разные приманки в одну пачку, где они приобретают интересные окраски. Так было и с Wibro Worm от Crazy Fish, который с малинового стал непонятного цвета, но от того мне нравиться не перестал. Бросаю его в сторону течения и начинаю проводку. И тут слышу что-то подобное пощипыванию. Подсекаю и чую немалое сопротивление. В который раз убеждаюсь, что на течении у рыбы куда больше сил, чем в спокойной воде. Красавец окунь позирует перед объективом.



В принципе, после этого окуня ничего интересного и не было. Я половил еще около получаса, но добиться хоть бы поклевки так и не удалось. Нужно собираться домой и делать выводы.

А выводы следующие. Вода в Днестре поднимается и есть надежда, что скоро рыбка проснется. За тех полдня, что я был на рыбалке, уровень повысился на железных 15см. Теоретически окунь в наших краях стал активным. Поэтому стоит проверить пруды и водохранилище в плане настроения хищника. Главное – чтобы время было. Силиконовые приманки Тоиртап еще раз доказали, что они ловят рыбу не хуже других и достойны быть в моем рыболовном арсенале. Я добился от воблера Pontoon21 Fop того чего хотел – ловить рыбу. Очень рад, ведь перспективы в нем увидел немало, особенно для некоторых голавлиных точек на малых реках. Немного протестировал Favorite Neo Breeze и жду большой воды, чтобы проверить его работу со срединой и верхом теста. А еще я в который раз понял, что даже самая скудная по рыбе рыбалка намного лучше любых глупостей, которыми можно было бы заменить эту самую рыбалку.

Рыбалка состоялась 29.09.2015

Жду ваши комментарии и отзывы.

Pro-Fish, добрый вечер. Спасибо, что добавили на форум интерестный и красивый отчёт.

Рад что Вам понравилось

Сегодня была раздача не только на уловистый отводной и модный дропшот, но и на обычную, забытую джигу

Ну, почему - как раздача, так на Днестре, а как Отсос Петрович, так непременно на Донце?

На рідних просторах



Завжди, коли випадає нагода поїхати до батьків в рідне місто Заліщики, беру з собою свої снасті. Адже Дністер тут всього в 5-ти хвилинах пішого ходу. Треба бути зовсім лінивим, щоб не скористатись можливістю порибалити на одній з найбільших річок України. Хоча рибалю я тут з берега, емоцій подібні виходи переважно приносять силу силенну.

Ось і тепер, збираючись до рідної хати, поставив в тубус 2 спінінга, 2 котушки, трохи силікону та парочку воблерів. Зважаючи, що в кінці жовтня я попав на скажену роздачу окуня, а також взяв 2 судачка і жереха по кілограму кожен, а фотокамеру з собою не брав, то на цей раз вирішив виправити нюанс з фототехнікою. Плекав надію, що на річці все ще гарно ловиться риба, і мені вдасться гарно порибалити в наступні декілька днів.

Дорога пройшла досить добре, але в Заліщики я добрався відносно пізно. Десь в 15 годині я був вдома, голодний як вовк. Тому мені треба було мінімум годину, аби добре набити шлунок і скласти снасті. До речі, дуже зручно тримати в хаті вже зібраний комплект. Взяв в руки спінінг, повісив сумку чи рюкзак на плече і пошкандибав на річку. Мобільність зашкалює. Нічого зайвого.

Так от, поки чекав на вулиці маму з ключами від хати, зустрів якогось рибалку. Чесно кажучи, багато людей зі спінінгом в нас не зустрінеш. Все ж таки провінція. Вирішив пробити інформацію. Я то чув, що трошки раніше на Дністрі непогано ловився судак. Ну але остання інформація про те, що рибку стало важко знайти мене трохи засмутила.

Новий знайомий був в піднесеному настрої і це мене радувало. Розказав що сьогодні за 2 годинки йому вдалось виманити біля 20 невеликих окунів і 3 щучки від півкіло. Зважаючи на те, що чоловік ловив вертушками 3 і 4 номеру по Mepps, я оцінював свої шанси, як фантастично хороші, адже в рюкзаку було немало силікону.

Ну от вже й за 16 годину. Все ж це досить пізній час, аби ловити окуня. В цю пору у нас він вже готується спати. Але ми легкого шляху не шукаємо. Треба пробувати. Yamaga Blue Current 74 + Daiwa Luvias 2506, на шнурі Unitika Night Game #0.3 з флюрокарбоновим повідком Climax 0.22 висить свинцева «чебурашка» з 6-м номером гачка Owner MH-12. Я рушив до річки.

Проходячи через міст, зауважую, що рівень води в Дністрі знову нещадно впав. Пам’ятаю, що в кінці жовтня вода досить непогано почала підійматись і була надія, що річка набере потрібну кількість води. Але зараз об’єм цієї води знову критичний. Це, до речі, страшна біда всіх водойм і підземних джерел в нашому регіоні, яка сталась в цьому році. Маю надію, зима буде більш сніжною і все стане на свої місця.

Отже, зважаючи на такий рівень води, зразу почав думати, де б вибрати точку для сьогоднішньої риболовлі. Минулих разів ловив біля ямки під мостом, а також з тієї точки обловлював територію вище по течії, де і вдалось взяти тоді три хороших рибки. Вирішено почати саме звідтіля, хоча й яма вже на яму була не схожа.

Спокою не давало те, що на течії раніше тримався судак. Я тоді б впіймав значно більше цієї риби, та під рукою не було потрібного гачка, адже віднісся до підготовки дуже халатно. Максимум, що тоді було в сумці – Owner MH-12 #10. Тепер же я був підкований. Міняю гачок на офсет від Decoy і ставлю приманку Percas Sakura Shad 3” в кольорі Lime Chartreuse. Такий підхід, на мою думку, мав би спокусити судака.

Та от на звичному для нього місці його не було. Печаль. Стараюсь обловити ямку. Цікаво, що минулого разу на самій глибині риба не клювала. Всіх окунів я доставляв строго із звалу на глибину, з кам’яної бровки. А цього разу все було зовсім інакше. Клюнув окунь на самій глибокій точці. І хоч розмір його був невеликим, та приманка, яка, до речі, пахне просто «жесть», повністю помістилась в шахту. Фундамент закладений!



Ну, але зупинятись на цьому я не хотів. Розумію, що вечоріє. Окунь – радше випадковість в цю годину, аніж закономірність. Та все ж я вирішую пошукати його в ямі дальше. Ставлю все той же Owner MH-12 #6 і вішаю на нього приманку Percas Fit Minnow 2” в кольорі Blue Pearl. Шикарна приманка в шикарному кольорі, особливо для сутінок. Пізніше, вона зробить мою рибалку, а потім впаде смертю хоробрих в дністровському камінні.

Пробивав я ту ямку і розумів, що окунь вже пішов спати. Так, можливо будуть ще полосаті, але, як я вже казав, то буде виключення.

Тим часом сутеніло і я розумів, що часу на пошук риби в мене залишається ой як мало, якщо не враховувати те, що хотів вже в темноті пробігтись по судакових точках. Вирішую знятись з ями і перебігти в дещо іншу точку, де раніше також непогано ловився окунь. Там нічого хитрого немає. Межа сильної течії і тихої води, з невеликою глибиною і купою старої трави на камінні. Казка для любителів зачепитись.

Починаю обловлювати місце різними способами. Це і знос приманки з течії на тиху воду, і обхід «пупка» з різних сторін, і стягування з міляка на глибину. Рибка не клювала. Воно й не дивно, час доби був такий.

І ось подзвонив товариш. Почали про щось там спілкуватись, як в мене на тому кінці щось повисло і почало стравлювати шнур. Товариш слухав звук фрикціону в трубку і чортихав мене, бо минулий раз мені сів кілограмовий судачок якраз під час нашої розмови.

Неспішно виважую рибку. Розумію, що глибина дуже мала, а на дні купа трави і каміння, куди дуже легко затягнути приманку і об що легко перетерти навіть такий товстий флюрокарбон. Ніяк не можу зрозуміти, що ж то за риба. На судака не схоже, адже пручається довго. Головою не мотає так як окунь. І тут я бачу, що це щука. Реально, це дуже бажаний трофей, адже на Дністрі в цих місцях щука – величезна рідкість. Як я і казав, мою рибалку зробила приманка Percas Fit Minnow 2”.





Дивно, раніше якось не звертав уваги на цей силікон. Була пачка, яку колись дали в призах на змаганнях, але в неї і не впирався. А тут мене зацікавило щось нове і досить непогана консистенція силікону. Думаю, що після більш детального вивчення цих приманок, напишу огляд на них.

Так от, свою щуку я взяв. В принципі, на цьому можна було б і закінчувати риболовлю, адже сподіватись на окуня було марно в такий час. Та все ж я продовжив своє заняття в надії на щуку. А ще я ж мав в темноті пошукати судачка.

Сталось, правда, не так як я думав, але вже як є. Приманку я не міняв. Теоретично, в сутінках вона мала б бути досить помітна. Трохи змінив місце розташування, але саму точку не міняв. Скажу чесно, була в мене ще одна посадка чогось схожого на непогану щуку, але рибу я дуже скоро злив. Натомість вдалось впіймати ще два окуня в сутінках, що підтвердило мої думки про колір приманки.





Ну а далі почалось те, без чого неможливо уявити риболовлю на Дністрі – «зацепи»! Обірвав я свою новин очку, потім вирішив поставити монтаж з відвідним повідком. Перший раз закинув, і залишився лише поводок. Грузило спочиває в камінні. Але без цього ніяк.

Риба перестала навіть клювати. Стемніло. Я вирушив в пошуках судачка. Шукав я його по трьох точках, але так і не знайшов. В принципі, особливо я не впирався, просто перевірив точки. Можливо, трохи пізніше він і вийшов на них, але я був вже вдома. До речі, на приманку Percas Sakura Shad 3” в кольорі Lime Chartreuse я заробив один непоганий схід і незрозумілі потяжки чогось невеликого. Ну але це не результат.

Я, безумовно, залишився задоволений сьогоднішнім виходом на Дністер. Я розумію, що в світловий день мої шанси значно більші. Я сподіваюсь, що завтра вирішу свої питання якомога швидше і відвідаю цю величну ріку ще раз. А там, дивись, і новий звіт.

Pro-Fish, красивые - "рідні простори". Интерестный отчёт, спасибо!

По старих точках з новинками в арсенал

От добре, коли в тебе є можливість рибалити, а ще й риба відгукується на твої проводки та приманки. А то буває не раз, викроїш мінімальну частинку свого часу, а риба закриває рот. Але цими днями в мене наявність часу та непоганий кльов риби зійшлися в одну дорогу.

Тішив сьогодні себе черговим виходом на р. Дністер. Вчора, як я вже писав, рибку я знайшов, та за браком часу ловив порівняно недовго. Так, емоцій було дуже багато. Вони мене й підбили повторити похід сьогодні по своїх перевірених точках для ловлі з берега. Ціллю був окунь, а також щука, яка останнім часом проявляє свою активність на Дністрі. Дивно, адже її в цих місцях практично немає. Саме тому треба встигнути половити зубасту красуню, поки вона дає це зробити.

Отже, впоравшись з своїми справами вранці, почав збиратись в пошуках риби. На годиннику було біля 10 години, коли я почав складати приманки в рюкзак та збирати комплекти. Сьогодні в пару до своєї Yamaga я вирішив взяти новинку свого арсеналу: Favorite Rockstar 682SUL-S. Чому? По-перше, мав нестримне бажання «обкатати» цей спінінг. По-друге, було відчуття, що нині риба може повести себе зовсім по-іншому і можливо треба буде впиратися в ловлю дрібного окуня. Можливо носити з собою два комплекти було трохи безглуздо, та все ж це не спричиняло ніяких незручностей.

Рушаю в дорогу, прикидаючи в умі, де буду ловити. Так, я хотів перевірити вчорашні точки, але в той же момент було бажання «пробити» місця, де ловив окуня в цьому сезоні раніше. Всього таких місць було 5. Три з них були «козирними», а дві інші точки – другорядними. Тобто відвідувати їх при більш-менш нормальному кльові не було б ні часу ні бажання.

По приходу помічаю, що рівень води в річці опустився за ніч ще приблизно на 5см. Мене така ситуація реально тривожить. Але з цим нічого не поробиш. Наразі мусимо миритися з тим, що маємо. Та все ж займаю позицію біля ямки під мостом, де вчора вдалось виманити одного окуня. Була надія, що окунь в денний час на самій ямі активізується, а з течії вдасться виманити судака чи жереха, що тут було не раз. Та от сьогодні дана точка мовчала взагалі. Я на неї вертався разів 5, але жодного разу риба тут не клювала. Всі мої старання були марними і закінчились двома глухими «зацепами».

Простоявши біля півгодини на тому місці, починаю розуміти, що ловити тут немає чого і вирішую йти на межу течії і спокійної води, де любить крутитись окунь і де вчора була впіймана щучка.

На вулиці сьогодні стояла погода значно комфортніша, ніж вчора. Хоча було досить хмарно, та вітру не було взагалі. Напевно тому і було дуже тепло, адже вчора шквальний вітер часом продував «правильний» одяг. Ну це комфортно для мене, але от як реагує на це рибка треба було ще дізнатись.

Зважаючи на світлу пору доби та дзеркально прозору воду, вирішую підібрати максимально помітну для риби приманку. В рух пішла Percas Butcher Swirl 2” в машинному маслі. Розмір підбирав спеціально для окуня, хоча була надія і на щуку. Вчора ж вона спокусилась двохдюймовим Percas Fit Minnow.

Вже перша проводка приносить таку бажану покльовку. На дальній дистанції класичний подвійний підрив приніс результат. Непоганий окунь досить скоро був доставлений до берега. Тішить тут рибка при виважуванні проти течії. Краса! На протязі півгодини я взяв з десяток окунів різного розміру. Були й досить непогані екземпляри, як для мікрухи. Приманка однозначно порадувала.







Ну а далі кльов магічним чином затих. Було дуже дивно: щойно було, як з кулемета, а зараз ловля на стадіоні. Мучила одна думка: а чи не прийшла на це місце щука, яка витіснила окуня. Але кльов я викликати ніяк не міг. Вже було задумався про танці з бубном, але…

Але прийшла мудра думка – поставити приманку більшого розміру. Розмір – не проблема. Проблема – вибрати в своєму арсеналі щось таке, що спокусить рибу не тільки розміром. Зважаючи на те, що Butcher Swirl 2” ловив окуня, а, значить, приманка сьогодні працює, а також любов щуки до фіолетового відтінку, ставлю Percas Butcher Swirl 3” в кольорі Violet silve & blue. Починаю обловлювати територію, починаючи від течії і поступово зміщуючи закиди в сторону берега.

Тим часом наочно спостерігаю 2 виходи щуки прямо біля берега. Але мої старання дістати зубасту звідти були марними. Так просто я здаватись не хотів і продовжував втілювати свою стратегію. І ось на «вибросі» чую, як щось пройшлось по приманці. Щось навіть не пройшлось, а лиш злегка пошкребло. Підсікаю; пусто. Але це вже результат.

Продовжую в тому ж дусі. Не раз помічав, що щука атакує з тої самої точки до тих пір, поки не впіймаєш її, або поки не зріже приманку. Тому вирішено якомога ретельніше обловити точку, де була покльовка. І ось цей шкребок повторюється. Підсічка – «панєслась». Починаю виважувати рибку на тонкому шнурі. Солідний Favorite Rockstar відпрацьовує ривки, а пісня фрикціону звеселяє серце. Ось красуня вже на березі. Видно, що промазала. Але вчасна підсічка виправила ситуацію.



Дивно, але після цієї гості кльов пропав. Як я не намагався звабити рибу, вона не відповідала взаємністю. Тягнув, правда, якусь невелику рибку. Але скоріш всього я під багрив якусь «бєль», яка благополучно зіскочила. Ставало сумно. Настала ситуація, коли «треба мінєти».

А поміняти я вирішив точку. Була в мене одна цікава місцина в запасі, де колись була ямка. Вона то ніби й лишилась, але значно обміліла через малий рівень води та замулення, яке виникло через цей рівень. Все ж пробити таке місце було сенс, адже там рибка повинна триматись. Туди я і попрямував.

Довго думав, що ж поставити на гачок. Приманка повинна була бути не сильно великою, бо приціл був на окуня. В той же час вона повинна була чимось рибу спокушати. Глянувши на хмарне небо, ставлю Percas Fit Minnow 2” в кольорі Blue Pearl, що, в теорії, має нагадувати хижаку малька.

Зміна місця дала свої плоди. Довго покльовки чекати не довелось. В принципі, коли правильно підібрана снасть, приманка, проводка і місце, результат буде. Цього разу відпрацьовувала Yamaga. Скажу, що цікаво половити двома кардинально різними спінінгами в одних і тих же умовах. Відкриваються різні їх нюанси.



Далі чергував спінінги і підловлював окуня. Не обійшлось і без досадних обривів. Ну але на Дністрі без цього нікуди. Все складалось досить чудово. Тільки от хотілось розловити і зрозуміти роботу нових приманок в арсеналі. Тому поставив на гачок Percas Lexxy 2.5”.

Щодо цієї приманки в мене сумнівів не було. Форма робоча і не раз доводила це. А от колір Green Pumpkin grn & gold взагалі шикарно вписується в більшість умов. Він може в різних виробників називатись по-різному, але сам відтінок чудово працює по окуню.

Обловлюю точку, збільшивши тривалість пауз. Правда не сильно, бо це могло сприяти западанню грузила між камінням. Окунь не відкликався, що мене трохи здивувало. Але от на черговій проводці прямо в ногах сталась покльовка «віддай спінінг» і риба зразу почала тікати від берега. Боротьба була цікавою. А ще цікавіше стало тоді, коли я побачив щуку, з пащі якої виднівся флюрокарбоновий поводок. Доставив її на берег, де вона зразу ж «легким движением головы» зрізала 0.22 повідок. Приманка була в самій шахті. Добре, що такий казус стався вже на березі. Довелось провести операцію.



Ну а далі настала печаль печальна. Вкотре переконуюсь, що навіть маленька зміна в погоді і риба перестає клювати. Вийшло сонце і хижак закрив рот. Які місця я не пробував, які приманки не перебирав: не допомогло нічого.

Все ж свою дозу адреналіну сьогодні я отримав. Зрозумів, що окунь починає закривати рот, а щука наразі жирує. Бо хоч її в наших місцях її практично немає, та все ж вона виходить годуватись до берега.

Маю надію, що продовжити мій риболовний марафон на Дністрі в наступні декілька днів мені ніщо не завадить. І якщо так і буде, то рибку я впіймаю, а по можливості і відчитаюсь.

Спасибо за отзыв

Сьогоднішня риболовля стала третьою за три дні в моєму риболовному марафоні. Шукаю можливості вийти на воду, поки перебуваю в м. Заліщика, що на березі Дністра, та поки рибка непогано покльовує. В принципі, її треба знайти, аби вона клювала, а таких точок дуже мало. Але мені все ж вдається третій день поспіль знайти хижака і я безмежно тішусь, що мене ще ніхто не «спалив», бо тут вже було б повно місцевих аборигенів.

Так от, сьогодні, в п’ятницю 13-го, я таки вирвався на річку. Вранці мав роботу біля дому, тому риболовля була під питанням. Але в обід я все ж таки відклав ті справи на завтра і почав збиратись на Дністер. Погода була просто чудовою. Світило сонечко і ще досить пригрівало своїм промінням. Вітру практично не було. Ну як проґавити такий момент і не провести хоча б частину дня біля річки? В рюкзак приманки, фотоапарат, всяку дрібноту і вперед.

Зразу думав, які ж місця з останніх робочих вибрати для сьогоднішньої роботи. Ще вчора я думав, що піду зовсім в інший бік міста в пошуках судака. Кажуть, що він там непогано ловився. Але підкуповувало те, що на своїх точках я 90% знайду окуня, а ще й останнім часом там непогано показує себе невелика щука. Тому я і пішов знову на свої місця. Пізніше я подзвоню до товариша, який націлився на судачка і почую, що в тому місці вже стоїть 10-15 рибалок, а спіймали на всіх аж 2 судачки до кілограма і одну маренку. Пресинг надзвичайний. Тому я ні разу не жалкую, що обрав такий маршрут.

По приходу зразу оминаю яму під мостом. Раніше тут спостерігався просто кулеметний кльов окуня. Зараз же там глухо, як в танку. Скоріш всього риба просто звідти втекла через низький рівень води в річці. Піду цього разу в інше місце з надією на окуня та «шнурків».

По приходу зразу починаю ловити. Добре, коли приходиш вже з зібраним спінінгом. На гачку висить приманка, якою закінчував вчора – Crzay Fish Nano Minnow 2.2”. З неї і стартую. В теорії її мала б їсти як щука, так і хороший окунь.

Буквально через 10хв лову я на тім кінці відчуваю чіткий удар, який перетворюється в реалізовану покльовку. Починаю отримувати першу порцію сьогоднішнього кайфу. Щука, проти течії, на міляку, без металічного повідка. Хіба робота біля дому може дати стільки адреналіну? =)



Стало зрозуміло, що зубаста і нині крутиться в даному місці. Це добре. Будемо, значить, її ловити. Але на мою приманку більше рибка реагувати не хотіла. Треба було щось міняти. Згадав, що вчора працював Butcher Swirl 3” від Percas і зразу ж поставив його.

Риба довго себе чекати не заставила. Закинув ближче до берега, де було видно вихід щуки, і на перших сантиметрах підмотки сідає щучка. Ах, як класно боротись з нею. Особливо, якщо до того в тебе була значна перерва по рибі більшій аніж «спортивний» окунь, або по рибі взагалі. Припаркував і цю красуню, а потім ще одну. Сьогоднішня риболовля вже тоді мені здавалась вдалою і захопливою.





Далі кльов не пропав, але я зрозумів, що допустився помилки. Щука клювала на максимально дальній дистанції. Я до неї докидав. «Тюкала» вона на початку проводки, але… Але в мене стояв 8 номер гачка на приманці в 3 дюйма. Збочення, чи не так? Рибка просто не засікалась.

Шукаю в своїх запасах щось побільше і вибираю офсетик від Decoy. Тепер все мало б виправитись. Але поки я проводив свої маніпуляції, рибка відійшла.

Щоб знайти хижака довелось трохи зміститись нижче по течії. Там на мілячку чітко виднілась стара трава і невеличкі бровки. На них я і став шукати рибу. І не прогадав. Вже на перших проводках чую покльовку і реалізую. На березі опинився невеликий окунь. Настільки велика приманка і широкий офсетний гачок не помішали йому зажерти все в себе. Додаю фото для скептиків, які говорять, що на офсет риба засікається гірше. Офсети просто мають бути хороші, та і все.



Продовжую ловити в цьому місці. Стараюсь кидати в різні боки, щоб знайти де стоїть рибка. І ось цей раз кидаю з моєї коси фактично в берег. Приманка тільки впала на воду, як в руку вдарило током. Реалізую і виважую щуку. Красуня спокусилась на той же Percas Butcher Swirl 3”. Приманка явно робоча і заслуговує одного з перших місць в коробці, особливо коли говоримо про ловлю щуки, хай навіть не самого більшого розміру.



Все складалось дуже добре. До цього моменту. Після щуки я не міг ніяк заробити покльовку. В принципі, я пізніше зрозумів, що зміна місць ловлі давала результат. Рибці просто треба було дати відновитись на точці. Тому я і змістився ще на одне місце, де вчора непогано підбирав окуня, взяв щучку і заробив один прикрий зріз.

Приманку міняти не став. Вона себе сьогодні показала добре. Значить і в новій точці має ловити, якщо тут є риба. Але от з рибою було не дуже. Я проходив бровку з двох її сторін, прочісував яму, а риба не клювала. Тільки от я вперся, що не піду з місця, поки не зловлю рибу.

І от на одній з проводок, яку я робив з максимально високими качками, стукнула рибка. Підсікаю і паркую окуня. Я ж казав, що приманка зловить, лиш би рибу знайти. Butcher Swirl витягнув окуня з самої верхівки бровки.



А потім був самий печальний момент нинішнього виходу. Я вирішив перевірити точку судаковою проводкою: два швидких оберти котушки і пауза, щоб приманка впала на дно. Після чергової підмотки чую, що за щось зачепився. Тримаю шнур натягнутим і вже думаю про те, щоб починати відстрілювати приманку, як «зацеп» оживає. Потримав я його недовго. Скоріш за все це був хороший судак. Причина сходу – не зробив підсічку, бо не чув покльовки, плюс гачок дещо затупився до каменюк. Коротше – судака не засік як слід.

На тому і закінчився кльов в цьому місці. Вирішив пройтись по березі пошукати судака. Ходив, бродив, судака не знайшов. Зате знайшов мертвий «зацеп». Треба було повертатись на точку, з якої починав, адже світлового дня залишалось небагато.

Повернувся, прив’язався, поставив Fit Minnow 2”, яка за останні два дні стала однією з улюблених моїх приманок. Кинув – глухо. Ще раз – глухо. Думаю, треба зміститись, але е разок кинути. Кинув… Удар, емоції, щука в руках.



Потім затихло. Ну хто б сумнівався. Я помітив, що береш 1-2 рибки і можна сміло переходити. Треба дати рибі можливість підійти на місце знову. Тому я і змістився.

Разом з тим поміняв приманку на Percas Wiki Worm 2”. Дуже цікава п’явка, яка мусить припасти до серця окуню, на що й була зроблена ставка. Сталось точно так, як і думав. За перших декілька проводок взяв 3 окуні. Приманка робоча – однозначно.



Ну а потім пішла жара. 3 проводки і 3 щуки. На Wiki Worm, який мав ловити окуня. В мене раніше була ця приманка, але я не надавав їй значення. А тепер розумію, що даремно. «Торч» неймовірний.



Хотілось би підвести певний підсумок. Сьогодні я розкусив по щуці 2 точки, куди варто виходити за нею. Окунь або не хоче їсти, або, що скоріше, щука в моїх місцях не дає йому підійти за мальком в цей період. Його ну дуже мало. Гачки треба постійно перевіряти на гостроту і вчасно міняти. Якщо не розумієш чи клюнуло, або зачепився – підсікай з розмахом. Не так досадно втратити приманку з монтажем, як хорошого судака.

Классный отчет! А вот у нас на Днестровском водохранилище в этом году глуховато с рыбкой... Печаль прям.

Сегодня услышал сравнение. Говорят, у нас Днестр куда поярче в этом году, чем на водохранилище

Возможно вы правы. В этом году, на традиционном сплаве от Нижнева до Залещиков, рыбы было поймано (и отпущено) больше чем за весь отпуск, проведенный на Днестровском вдхр.

Вихідні на Дністрі (частина 1)

Сьогодні я хотів би розповісти про два вихідних дні проведених на Дністрі. Об’єднав два дні в один звіт, адже рибки в порівняні з будніми днями було небагато. Але така мала кількість покльовок і риби взагалі змусила проаналізувати риболовлю глибше і зробити певні висновки. Розділю свою розповідь на дві частини: по одній на кожен день.

Субота. День без Percas

Три дні до вихідних я ходив на Дністер і ловив рибку. Впирався я в новинки свого арсеналі – силіконові приманки Percas. Було цікаво розкрити потенціал даних приманок і зрозуміти їх. На мою думку мені це вдалось. Рибку силікон ловив, результат показував гарний. Саме тому в суботу я вирішив спеціально залишити ці приманки вдома і глянути чи будуть ловити інші. З тим і відправився рибалити.

На річку прийшов десь о 14 годині, бо до того часу було досить роботи вдома. Так, хотілося спробувати вранці, але нічого не поробиш. Заходжу на одну з точок і бачу трохи нижче по течії чоловік, якого зустрів по приїзду в Заліщики. Саме він мені і розповів тоді, що на Дністрі клює щука. Думаю, ми ще поспілкуємось з ним сьогодні. Я ж починаю рибалити.

На перших же проводках на дальній дистанції отримую покльовку, але рибка промазала. Шкода, та я все ж планував її забрати звідти. Я цим і займався до того часу, поки новий знайомий не прийшов на берег навпроти того місця, куди падала моя приманка. Скажу так: я не раз помічав, коли заходив на той берег, щоб зняти з зачепу приманку, риба там на деякий час припиняла клювати. От тому мені і треба було міняти місце дислокації негайно, чим я і зайнявся.

По дорозі потеревенили з камрадом, в якого в садку тріпалась невелика щучка. Взяв він її на все ту ж вертушку Mepps #3, якими тут постійно і ловив. Спрацювала в нього точка, з якої він прийшов і де приблизно ловлю і я. Я ж вирішую провірити одну ямку в надії на те, що там нікого не було і точка відстоялась, а заодно там відпочила і рибка.

Та на ямці мене чекало лише розчарування. Я спробував «облизати» її зі всіх сторін, постійно змінював приманки. Нічого не давало результату. Правда було щось схоже на окуневі ударчики, після яких риба не сідала на гачок. Скоріш всього він просто промахувався. Треба було щось міняти. А міняти залишалось лише місце лову.

Той рибацюга вже пішов із займаної позиції, тому в мене виникло бажання обловити стартову територію знову. Якщо риба там клювала зразу, то, теоретично, вона мала б підійти знову в ці місця, адже її тут довший час ніхто не тривожив.

Порився в сумці з приманками і побачив твістер Relax в ультрафіолеті, який був знайдений на одній з виїздів за окунем на березі ставка. Поставлю його. Класика мусить працювати. Починаю закидати, але на дальній дистанції глухо. Аж от переводжу приманку через кущики відмерлої трави и чую «тюк». Давненько тут риба так близько не клювала. Неспішно виважую дрібну щучку і ставлю перед об’єктивом.



Початок закладений. А от далі знов стало сумно. Риба просто закрила рот. Не вірю я, що її там не було. Скоріш за все постійна зміна погоди, а також порівняно тепла вода, стають причиною не дуже важного кльову. Але, коли риба закриває рот, треба їй його відкрити.

Саме тому я вирішую поставити таку приманку, яку до в ці дні на Дністрі не використовував – рака. В руш пішов Рак 3Д від Діми Аксенті. Довго я обловлював безрезультатно територію, аж поки не вирішив перейти на мілячок, де днем раніше непогано проявляла себе щука.

Закидаю в бік нового знайомого і на одній з проводок по дну чую чіткий удар. Риба зразу старається піти на течію або за камінь. До речі, на днях виважував щуку, так вона по дорозі так хотіла за каменем сховатись, що розбила собі голову. Ну а ця красуня все ж була доставлена на берег. Приманки видно не було, а флюрокарбоновий поводок тримався «на соплях».



На цьому в мене щуки й закінчились. Вечоріло. Один з місцевих риболовів повертався додому і розпитував мене, чи то я фото викладаю в Інтернеті. Бо йому син казав про те, що з фото взнав, що в Заліщиках щука ловиться. Щодо сина: можна і мене напряму запитати, корона не впаде =) Також чолов’яга повідав, що на ямі, куди я давненько збирався піти, нічого зараз робити. Риба замовкла.

А я тим часом старався спокусити ще якусь рибку на покльовку. Пробував різні приманки, але результату не було. Аж поки не поставив Reins AX Craw Mini. Щудовий рак. Я його ще весною добре розкусив, коли з приямка тягав судака і клена, а інші приманки просто мовчали.

І от проводка цього рачка мілким постукуванням по дні або качанням з підмоткою в товщі води принесло свої плоди. Було спіймано 4 окунчика, троє з яких потрапили на фото, а один вже в руках зіскочив і поплив собі підростати, бо був надзвичайно дрібним. Куди б той рак в нього мав влізти, я не знаю.







Приблизно так і закінчилась суботня риболовля. Рибка брала. Я її таки спокусив. Спробував різний силікон, не впираючись цей раз в Percas. Попереду була неділя. І чітко вирішив, що хочу знов повернутись до нових приманок в арсеналі, щоби знов порівняти їх в роботі з іншими. А ще я розумів, що риба стає все менш активною. Тому надія є лише на заморозки, які в скорому часі не очікуються.

Вихідні на Дністрі (частина 2)

В попередньому звіті я описав, як ловилась рибка в суботу. Багато її не було, але на фоні інших рибалок я виглядав як справжній чемпіон. Хвали мене моя губонько… Попереду була неділя, коли ніщо не могло б мені завадити знову перевірити точки. Далі я розкажу, як перевіряв їх, що було цікавого, а що зовсім не сподобалось.

Неділя. Ударний день Percas

Як я і казав, в суботу я спеціально не брав з собою силіконові приманки Percas, щоб порівняти їх роботу з роботою інших. В неділю ж я вирішив зробити упор в продукцію саме цього виробника аби зрозуміти чи і справді вони так добре ловлять рибу. Взагалі, останнім часом задався такою метою: впиратись на кожній окремій риболовлі в одного виробника і вивчати його модельний ряд, щоб вибрати для себе самі ходові моделі від різних фірм.

В неділю була можливість вийти рано вранці, та я нею знехтував. Мої спостереження показали, що з настанням холодів вранішні чи вечірні зорі не є такими актуальними, як, приміром, влітку. Тому спішити немає особливого сенсу. Пізньої осені свою рибку можна знайти і серед дня. Погода дозволяє.

Тому виліз я з хати приблизно о 10 ранку і направився в сторону ріки. За декілька днів мого риболовного марафону я вже точно знав де маю приступати до справи. Попри те, що окунь все рідше реагував на приманки, я все ж мав більшу надію впіймати гарного горбача, аніж скажену щучку. Хоча і щуці я також радий.

Приходжу на місце і ставлю зразу окуневу приманку – Percas Wiki Worm. Настільки вона мене вразила на риболовлі в п’ятницю, що я тепер їй приділяю куди більше уваги, аніж раніше. Починаю обловлювати територію, але рибка не відгукується. Стало зрозумілим, що сьогодні хижак ще більш пасивний, аніж днем раніше.

На протилежному березі чоловік, міняючи вудилища, пробує впіймати рибку. Бачу, результат в нього також нульовий. Довго він не старався. Коли йшов додому, повідав, що впіймав одного окуня, а пройшов немало. Каже, що кругом у всіх все мовчить. Ні спінінгісти, ні полавочники, ні доночники, ніхто не може впіймати рибу. А він ходить з самісінького ранку.

Мене такий розклад не радував. На його фоні ставала все більш зрозумілою ситуація з відсутністю кльову. Але ми легких шляхів не шукаємо. Продовжую далі обловлювати точку.

Раніше тут щучка клювала тільки на дальній дистанції. Та ось я вирішую проводку зробити дещо довшою, а не вимотувати приманку на півдорозі. Переходжу через ліс подорослів і чую явну покльовку. Підсікаю і починаю виважувати. Щучка. Хоч і невелика, але доставила масу задоволення і відкрила сьогоднішній день. Стало веселіше.



Продовжував ловити. На березі тим часом не було нікого. Красота. Не думав, що в неділю тут буде пусто. Не бачу кльову і вирішую зміститись на ямку. Може там рибка сьогодні активніша.

На новому місці треба ставити нову приманку. Часто зміна місць, кольору або типу приманки дає бажаний результат. Так було і в цей раз. Я поставив більшу приманку Percas Butcher Swirl 3’’ в темному фіолетовому кольорі. На мою думку такий відтінок був актуальним в моїх умовах, адже вода була дзеркально чистою. Не важливо, що на вулиці хмарно. Саме темні кольори більш помітні рибі в такій прозорій воді. Я це помічав не раз.

Закидаю в сторону переходу коси в яму і починаю проводку. На самому переході нічого не відбувається, а от в ямі відчуваю покльовку і підсікаю. Вже вдруге за сьогодні риба взяла на ближній дистанції, повністю ігнорувавши «дальняк». Красень окунь доставляється на берег для фото.



Такий початок на новому місці надихає. Надихає ще й те, що приманка підібрана правильно. Хоча, Butcher Swirl мене радував кожен день на останніх виходах, за виключенням того, коли я спеціально не брав з собою Percas.

Продовжую рибалити на новому місці. Кидаю в ту ж сторону і вже на самій бровці відчуваю удар. Моя Yamaga Blue Current 74 згинається дугою і починає відпрацьовувати ривки. Фрикціон настроєний правильно, що дозволяє відчувати себе впевнено. Немає переживань і за плетений шнур Unitika Night Game #0.3, який себе показав і продовжує відмінно показувати на дні з великим камінням. Боротьба була красивою. Щука декілька раз пробувала піти на глибину і заходила за величезний валун. Головне в таких моментах не поспішати. І ось вона вже на березі. Тим часом підійшов вже знайомий чоловік, якого я і попросив сфотографувати красуню в моїх руках.



Перекурили, поспілкувались і він пішов в свій бік. Я ж продовжив ловити на тому ж місці. Все та ж козирна приманка і все той же маршрут облову. І це було правильне рішення, адже практично зразу почув чергову покльовку. По опору розумів, що на тому кінці окунь. Швиденького його паркую і готую до фотографії.



Наче все почало вдаватись. Риба ловилась, настрій був піднесений. Але, як потім виявилось, то була остання рибка на сьогодні. Клювати перестало взагалі.

Тим часом на берег почали стягуватись люди. Я очікував їх побачити вранці, а вони прийшли після обіду. Точок для ловлі вже й не лишилось, а йти кудись далі чогось шукати вже не було ні часу, ні бажання.

З тих хто прийшов вдалось розловитись двом людям. Це тоді, коли я спостерігав цей процес. Один ловив на відвідний поводок і впіймав 2 щучки, інший спокусив одну зубату на якийсь кренк. Я ж, цілком задоволений своїм результатом, рушив додому.

Хочеться зробити деякі висновки. В прозорій воді в мене краще працюють максимально темні приманки. Навіть прозорі або білі моделі з блискітками, які б, здавалось, нагадують малька, працюють не так добре. Я зрозумів, що щука стоїть більше в товщі води і рідко бере з дна. Зрозумів також, що окунь закрив рота і вже не скоро почне клювати. А ще я в черговий раз переконався в результативності приманок Percas, в які вперся останнім часом.

Не розумыю, як можно ловити мікрухой с таким кам'яним дном - я так не вмію (