|
Здоровенькі були товариші риболови спортсмени, аматори, любителі, туристи та їм співчуваючі!
Пише вам Женик із Данії. В мене все добре. Сиджу в тюрмі у місті Токіо…
От таке…
У зв’язку із підвищенням моєї самосвідомості та любові до Вкраїни Неньки, викликаними вимушеним довгостроковим відчудженням із Батьківщини, писати цю історію буду щирою українською мовою!
Нарешті трапилась риболовля, на якій я впіймав таку бажану рибу. Рибу моєї мрії.
Була неділя 14 жовтня. Але я був змушений відробити півдня на фермі в гівні. Таке… але ж о 12-й годині я вже був вдома і вирішив разом із моїм колегою по фікалію Юрою з Умані поїхати на риболовлю, адже дуже тривалий строк я вже не відчував клювання, не тримав спінінга в руках, не бачив мальовничих краєвидів, коротше кажучи НЕ ЖИВ (як то якесь кастроване порося – і здається живеньке, бігає, грається, їсть, але то вже рослинка!) От так і я без риболовлі відчуваю себе неповноцінним. Ви мене, любі мої діточки, я гадаю, розумієте! Адже всі риболови – то є браття! Кохаймося! Жартую, не зважайте…. Отож, порадившись, узгодили такий план: поїхати ловити рибу на ставочок в 12 км від фарми, там Юрко декілька разів ловив плотвичок на хліб і запевняв мене, що я обов’язково впіймаю там хижака. О пів на першу педалі вже крутилися. Приїхали. В мене щось на зразок шоку. То була калюжа, завширшки не більше 15 м, але метрів 250 завдовжки, завглибшки 1 м, посередині ставу були споруджені фонтани у вигляді блюючих тюленів. Берег ставу представляв собою асфальтовану доріжку по якій ходили натовпи відпочиваючих датчанів, і з цієї доріжки ми повинні були ловити рибу. Як то два предурка. Також плавало добісу хтивих качок. Але я відступати не звик. Хотілося хоча б закинути приманку і зробити декілька ступіньочок. Не кажучи вже про впіймати рибку.
Ловлю я розпочав на мансовський шедик, перламутрового кольору на 3 гр головці в надії впіймати датського щупака. Закинув, і серце почало тенькати, як жайворонок. Я мало не пищав від радощів! Я на рибалці! Гурря!!! І жару в багаття підкинула покльовка на третій проводці. Я звичайно виконав майстерну підсічку і почав насолоджуватися кожною секундою виваджування риби. Це був справжнісінький Окунь, вагою десь 153-154гр! Датчани не могли розуміти чому я так радію і кричу, фотографуюся з цією рибою! Але ви мене, любі мої діточки зрозумієте… Потім я почав експериментувати із приманками, клювало постійно і майже на все (силікон – мікрушка, вертушечки, воблерочечки, навіть одного горбатика впіймав на коливалочку). Передати мої радощі не є реально. Зі сторони напевне це виглядало дуже дико, але я клав на то! В цей час Юрик набивав кульок пліточками. Отже за декілька годин ловлі ми забезпечили себе майбутньою тараньочкою на тривалий період.
Десь о четвертій годині ми вирішили їхати додому, тому що задовбали нахабні качки і датчани (які постійно здоровкались і питали чи клює. Спочатку ми чемненько так відповідали, але потім слали на декілька веселих літер…). Ще познімали з дерев декілька воблерків і блешень невідомих мені фірм, але досить привабливих. І вирушили.
По дорозі додому мою увагу привернуло озеро, яке знаходилось неподалік від дороги, але було скрите від людського ока деревцями. І тільки моє око змогло його запеленгувати. При в’їзді стояла табличка із написом «платна рибалка». Так, це мене заінтригувало, і це був би не я, якщо б не заїхав і не подивився на це. Заїхав, подивився, сподобалося. Це було невелике озеро (близько 4х га), дуже культурно і гарно облаштоване. Навколо озера стояли столики з лавочками, було дуже чисто і не було хтивих датських качок! Також окрім нас там було декілька дурних нахлистовиків (не розумію я їх, як можна по 15 разів махати вудкою, щоб закинути манюню мушку на 10 метрів, і в ітозі нічого не впіймати…). Неподалік озера стояв гарнюній будиночок, я підійшов туди і побачив дядька, який чистив кілограмову форель! Мене аж заціпило, руки почали труситися, із рота потекла слина, я почав харчати і з штанини щось почало текти. Але я таки зібрав докупи своє єство, підійшов до дядька і почав його питати про можливість порибалити тут на наступних вихідних. Дядько виявився дуже привітним і розповів мені дещо. Правила рибалки такі: Ловля оцінюється погодинно. Мінімум – 2 години, які коштують 55 гривень, 3 години 70 грн і т д. Можна ловити на одну вудку, будь якої модифікації (за винятком тої шо з ячейками і тої шо током б’ється) з одним гачком. От таке. Риби достатньо багато, але можна впіймати і забрати максимум 2 штуки будь якого розміру (а максимум у цьому ставу форель в 12 кг!!!). Ну от, подякував дядькові, сів на лісопед і вже збиралися їхати, але тут неподалік від берега із води вицибнула фореліна і встигла подивитися на мене і щось сказати, але я не почув що саме!!! Я зрозумів цей знак! Юрко побачив мої тупі оченята і також все зрозумів! П’ята година! Вабанк! До сутінків ще більше години! Таке не можна пропускати! Я вважаю, що і ви б, любі мої діточки, вчинили аналогічно будучи на моєму місці! Заплатив, отримав ліцензію. Швидесенько розклав снасті. І почав згадувати, як воно та на шо ловили ту форель дядьки в журналах і по телевізору. Вирішив зупинитися на вертушках. Жилка в мене 0,18 + малесенький карабінчик з вертлюжком, досить тендітна виявилась снасть. Закидаю. От він момент істини. Душа співає!!! Друге, третє закидання – пусто. Глибина близько 3,5 метрів і коло берега різка брівочка з камінців. Вода досить каламутна (це мене дещо здивувало). Але то тут то там на поверхні видно сплески жируючої форелі. І от одна рибина вивернулася в 15 – 17 м від берега – в зоні досяжності! Приманка Меппс Комет №3 з червоними цятками! Майстерне закидання на один метр далі сплеску і доволі швидка проводка ц верхніх шарах води!!! І !!!! Такий бажаний, такий очікуваний потужний ривок!!!!! Підсічка!!!! Є!!! Вона!!! Ріднесенька!!! Фрикціон відпускаю, даю їй свободу! Насолоджуюся, кричу (що саме не пам’ятаю. Ейфорія!) Риба форель (а саме озерна – Salmo trutta – доречі тема моєї дипломної роботи!) – надпотужний боєць! НЕ йде в порівняння із тими рибами, яких я ловив до цього, хіба що крупний окунь або сом може скласти конкуренцію! В цей час Юрко проводить фото сесію. Ну наскільки це сильна риба! Це не передати!!! Просто щастя! Мрія кожного рибалки! Я не вірив, що це відбувалося саме зі мною. Бережок досить крутий, риба давить в дно, але через хвилину з’являється на поверхні! Але ж гарнюня! Це навіть фото не зможе передати! Було декілька невдалих спроб взяти рибу руками, вона знов і знов тікала, змушуючи фрикціон пищати. Та я її все ж таки взяв. Робимо фото на пам’ять! Я найщасливіша людина на світі!!!! Потім я почав експериментувати із приманками, і буквально через декілька хвилин під самими ногами вилітає рибина близько 3,5-4кг хапає блешню (меппс №4 як зветься не пам’ятаю, але така ядовитого жовтого кольору з чорними цятками), робить декілька потужних ривків, і сходить, заставляючи Женю випірскнути назовні трохи адреналіну, який смердить. Оце воно, справжнісіньке риболовне щастя! Ще декілька закидань «на сплеск» на ту ж саму приманку і ще декілька сходів (я гадаю, що у зв’язку із сильним розмахом пелюстки блешні, яка відіграє роль своєрідної незацепляйки!). Пройшло десь із півгодинки і я вирішив таки поставити свого улюбленого кислотного предатора! І на 5й чи 6й проводці, під час падіння судаковий тюк! Підсічка, і знову!!!!!!!!! Вона!!!!! Як то кажуть «остановісь мгновеньє – ти прекрасно!!!!!» коротше кажучи було декілька свічок біля берега, але взяв її без проблем! Потім, у зв’язку із тим, що свій денний(!) ліміт я вичерпав, але в меня ше лишилось близько години. І ми з Юриком просто сиділи на лавочці. І гляділи на воду, на сплески цьої чудової риби і на дурних даків-нахлистовиків! Правда один із них таки впіймав одну невеличку форельку!
Я був просто щасливий. Це був воістину найліпший день мого нікчемного пребування в цій країні. Потім робітник приніс мені електронні ваги і я зважив рибу: перша 1872г, завдовжки 52см, друга 1360г – 49 см! оце воно. (до речі в мене ж новий спінінг Абу Гарсія зветься! Гарний! І в нього навіть на комлі є сантиметрова шкала для виміру риби!)
А яке ж смачненьке це червоне м’ясце. Зараз менша форель сушиться – буде таранечка! Ги
От така, любі мої діточки, була історія! Я ще обов’язково завітаю на цей став, щоб потягаться з 12 кг фореллю. Але наступним пунктом призначення є невеличка річечка із струмковою та райдужною фореллю! От так і живем………………..
Кінець……..
пы.сы. Если кому не нравится стиль в котором написан отчет, то просьба дать знать, просто на винницком форуме людям очень понравилось, но кто его знает.... Рыбалки здесь еще будут и отчеты тоже, думаю о многом интересном смогу рассказать, о том, чего к сожалению (или к счастью) пока нет в нашей стране.
Кстати снастей, а особенно спиннинговых приманок в Дании оччень много, очень много интересных, таких, которых в Украине и подавно не наблюдалось и которые смогли бы вызвать большой интерес среди нашенского контингента.... много, очень много вертушек (разных и оч хороших), воблеров (таких фирм я лично ранее не слышал, но приманки внешне выглядят дуже гарно...), дохренища реальной(!) микрухи (как твистерков, так и вибриков, октопусиков и прочей ерунды, размеры которых меня честно говоря поразили, есть головки под них), много реально нового для нашего глаза силикона, на вид оччень рабочего... та что тут говорить, одно жалко, что мне здесь еще долговато придется пробыть... Буду уезжать поскупляю все магазины.........
|
Вход
Регистрация
FAQ
Поиск
Новые сообщения
Цікаво, де в Україні можна форель половити?
