Харьковский спиннинг

Женя, за Эсхаровской плотиной на сплошных камнях только вольфрам и прокатывает, не больше 2-х грамм - из него ушастики меньше по диаметру, чем из свинца - в камнях не застряют. Можно и свинец такого же веса, но за рыбалку по нескольку раз придётся "отстреливать" грузик из расщелин. С более внушительным весом уже придётся искать чистое место посередине (камни только по берегам).

Коротко про головне.

Сьогодні дещо зміню формат свого звіту. Опишу коротенько по основне.

Погода була більш ніж комфортною. Практично не було вітру, а на голову падав дрібний дощик. Тому було цілком комфортно ловити оснасткою в 2.5 грами плюс приманка на доволі товстому шнурі Duel Hardcore #0.8

Вирішив використовувати також скрутки, щоб вберегти себе від зрізів. Як показала практика, на кльов це не впливало. Хіба що на відверто погнутій скрутці приманка не зваблювала рибу.

Вся рибка була зловлена в двох точках, які давно стали козирними для мене. В основному покльовки щуки були чіткими, з гарним ударом. Хоча парочка зубастих просто насіли на приманку (одну видно на фото).

Працювало сьогодні 3 приманки: Percas Butcher Swirl 3”, Percas Lexxy 2.5”, Percas Fit Minnow 2”. По кольорах особливого фаворита не було, хоча останній фіолетовий Butcher Swirl я обірвав достатньо швидко, тому не встиг оцінити його роботу сьогодні в повній мірі.

Проводка: підмотка після падіння і легке покачування з торканням дна. Щука реагувала або на початку підмотки, або ж на самій паузі, коли груз торкався дна.

Всього сьогодні було доставлено на берег 8 щучок та 2 окуні. Злив також 3 гарних рибки: 2 через поганий гачок та одну щуку через те, що довго милувався нею на виважуванні. Є підозра що раз таки зійшов судак, але це лише здогади.

Щука продовжує клювати. Окунь хоч невеликий, але прокльовує, чого не було вчора. Маю надію при першій нагоді знову відвідати Дністер і перевірити свої точки та спостереження в черговий раз.

P.S. Вода в річці неспішно прибуває. Думаю, хороший кльов ще попереду.

А окунь у вас весь зараженный

Да, есть такая беда на Днестре. В принципе, люди его употребляют в пищу. Эти черные точки присутствуют сугубо на коже. Кстати, на многих реках такого окуня встречал, а вот в прудах ни разу.

У нас, на Печенежском водохранилище тоже пару лет назад такого много было. А в последние пару лет окуня, судя по уловам, на порядок меньше стало - поэтому как сейчас дело обстоит с черноточечниками - я не знаю.
На Донце очень редко попадались с точками, тоже примерно пару лет назад. Сейчас, вроде, ничего - здоровенькие.

С Keitech на щуку. Отчет с Днестра



Возможно вы уже читали мои отчеты с Днестра, которые я публиковал ранее. Там описан каждый день с моего рыболовного марафона. Но вот один день я хотел выделить отдельно и сейчас дошли руки написать о нем отчет.

Чем же он такой особенный? Да ничем. Просто в этот день я сделал упор в приманки фирмы Keitech. А целью моей охоты, прежде всего, была некрупная щука, которая резвилась в последние дни у берега реки Днестр. Было, конечно, желание поймать и окуня или даже судака, но они теперь у нас неактивные. Вот и хочу поведать, как я ходил с Keitech на щуку.

Предыдущие выходы на рыбалку принесли некоторые знания о местах скопления рыбы и ее желания. Поэтому, выходя из дому, я был подкован и наперед знал, куда нужно направляться и какие приманки следует использовать.

В первую очередь я знал, что рыба хорошо реагирует на темные цвета приманок, ибо они более заметны в прозрачной воде. Странно, но щука никак не реагировала на провокационную кислоту, а вот темно-коричневые, фиолетовые и прочие приманки соблазняли зубастую на ура.

Во-вторых, было ясно, что щука более активна в верхних слоях воды. Со дна она также поклевывала, но не так активно. Поэтому нужно было подобрать приманку и вес груза таким образом, чтобы вся оснастка несколько зависала в толще.

Ловить я планировал на мелких местах с глубиной не более полутора метра. Это еще один момент, который требовал правильного подхода к выбору веса и типа приманки.

Итак, делаю в голове анализ и планировку, пока движусь в сторону реки. Сегодня решаю использовать приманки от 2.5 дюйма на весах в 2-3 грамма. По цветам – темные оттенки.

На первой точке ждать поклевку пришлось достаточно долго. Рыбка тут просто обязана стоять. Но, видимо, смена погоды со дня в день негативно сказывалась на настроении хищника.

Ловить я начал на Keitech Swing Impact 3, который должен был соблазнять рыбу либо активным движением хвоста в толще воды, либо подобными червям движениями на дне. И все же мне удалось в какой-то момент подобрать ключик в заданной точке. Поклевка случилась на средине проводки, что для меня было немного неожиданно, ведь раньше рыба клевала строго на выбросе или первом метре проводки. Первая красавица есть, будем соблазнять еще.



Но все оказалось не так просто. Рыба закрыла рот, и ее нужно было искать. Я еще раньше заметил, что смена точек ловли давала результат. Ловишь 1-2 рыбки с места и меняй точку. Так я и сделал.

Параллельно смене места дислокации я сменил и приманку. Захотелось поставить что-то еще более контрастное к прозрачной воде. В ход пошел Live Impact 2.5 в цвете “Кола”. Кстати, с этой приманкой у меня интересные отношения. В ее рабочих качествах я никогда не сомневался и ловля на эту модель сопровождалась постоянными поклевками, но… Но у меня не было ни одного фото с Live Impact, ибо после поклевок щука постоянно сгрызала добычу. А с окунями как-то не срослось, хотя приманка явно должна ловить.

Но в этот день мне удалось перебороть это проклятие. На новой точке почти сразу в толще воды ощутил четкий удар. Незамедлительная подсечка и вываживание. И вот оно – первое фото Live Impact с добычей.



А дальше было еще парочка щучек, которые явно не хотели пропускать эту приманку. Верю, что решающую роль играл именно цвет. Кстати, после нескольких шнурков силикон оставался целым, что меня несколько удивило, зная о мягкости приманок Keitech. Но, по классике жанра, последний Live Impact все же был срезан ненавистной щукой на одной из проводок. Нужно было ставить поводок, но я что-то подумал, что скрутка будет цеплять на себя траву. Пусть покоится с миром.



В ходе рыбалки заметил, что щука стоит больше в толще воды и атакует приманку на подмотке сразу после падения оной в воду. Бывало, что потом клевала и на паузе или следующих подбросах, но основной процент поклевок припадал на старт проводки.

Исходя из такой информации решаю поставить более объемную приманку с собственной активной игрой – Keitech Swing Impact FAT 2.8. Честно скажу, я просто был уверен, что поймаю щучку на эту модель. И на первой проводке моя уверенность подтвердилась мощным ударом. Щука жадно схватила приманку, за что и поплатилась несколькими минутами на берегу перед объективом фотокамеры.



После этого хищник игнорировал FAT, и я понял, что нужно что-то менять по приманкам. Вернулся к тому, с чего стартовал. Поставил Swing Impact. И мои предположения подтвердились. Рыба радо жевала предложенній силикон. А я, в свою очередь, радовался поклевкам и красочному вываживанию рыбки ультралайтовой снастью.



В общем, за парочку часов было поймано 6 «щурят» весом от 300 грамм (мерил на глаз), что есть достаточно неплохим показателем для мест, куда щука не всегда и осенью подходит, а в другое время года ее здесь не видно вообще. И пусть рыба некрупная, а для кого-то и вообще – малек, но даже она способна преподнести массу красочных эмоций, если ловить ее сверхлегкой снастью. И в этом, поверьте, есть свой «сок».

Я рыбалкой вполне доволен. Приманки Keitech лицом в грязь не ударили и еще раз подтвердили свою уловистость. Нужно будет как-то посвятить еще одну рыбалку продукции этого производителя.

Рыбалка состоялась 16 ноября 2015 года

Вчора з Русланом вирішили продовжити знущатись з місцевих рибалок на р. Дністер. Виявляється, про нас пішли легенди ще до того, коли ми прийшли з рибалки минулий раз. Чутки розлітаються швидше, як світло.

Гарна і комфортна для нас погода тішила. Було навіть жарко спускатись зі скель Дністровського каньйону. В принципі, такий варіант тішив. Це означало, що якихось змін в порівнянні з вчорашнім днем немає і риба повинна б так само активно клювати і сьогодні.



Сьогоднішня ціль - знайти вільну точку і дуже гарно відловитись там по окуню, аби до кінця добити місцевих, які не зовсім успішно пробують там ловити підуста на "покоток" - снасть, яка передбачає в першу чергу багріння риби.

Як би дивно це не було, але вчорашня наша точка була вільна. Там ми і простояли половину часу нашої риболовлі. Зразу були здивовані, що рибка взагалі не відкликалась. Але з часом вдалось її розклювати і зрозуміти, де вона стоїть і що хоче.

Ловився окунь на темні кольори, переважно коричневі. Ідеальним варіантом було "машинне масло". Не дивно, адже кормом для хижака тут виступає бичок, окунь і йорж, а такий колір гарно імітує цю рибу. Помічено також, що активний силікон працював сьогодні краще за пасивку. Хоча непогано окунь ловився і на Percas Wiki Worm, але основна маса з цієї точки була здобута на Percas Butcher Swirl 2".







Сьогодні вдень чомусь не працював ультрафіолет, який вчора розривав, а також приманку хотіло меншу по довжині. Якщо вчора з задоволенням риба жувала приманки в 3", то сьогодні 2" було саме то.



Пізніше кльов перестав нас радувати на точці і ми перейшли на яму з досить твердим піщаним дном і невеликими бровками, на яких лишили не одну приманку. Але тут риба поводила себе дуже активно. Окуні клювали досить азартно. Гарно працювала приманка Percas Sakura Shad 2", на яку був впійманий і неочікуваний трофей в вигляді кормушки. Також попадався йорж носар, яких вже давненько не ловив.





До речі, вже коли сутеніло, почав прокльовувати дрібний судачок в районі 100-200 грам. Краще всього реагував на ракоподібні приманки. В Руслана працював Lucky John Hogy Hog я ж впіймав на Percas Lexxy. Всього нами було спіймано 5 "олівців". Правда фото не робили, бо було досить темно.

Задачу ми виконали. Впіймали немало окуня. Я думаю, в кожного було в активі що вчора, що сьогодні в районі 70-100 окунів. Торч неймовірний.

Сьогодні неділя. Йти на ті місця немає сенсу. Там 100% все забито горе-рибалками, які сапають в надії на окуня, та не до кінця розуміють всю філософію.

Вернулся из 2-х дневной поездки на Днестр.
Ехал с надеждой на хороший клев окуня, но у него были другие планы), и те несколько пойманных окуней не стали главным событием рыбалки

В процессе ловли я обратил внимание на периодические всплески метрах в 25-30 от берега возле затонувшего дерева, торчавшего из воды несколькими ветками, которые позволяли угадать его силуэт и размеры. Для проверки догадки цепляю Маньячку №3 серебро с черной опушкой и делаю заброс 710-м Инбайтом чуть дальше чем расходились на воде круги от рыбы
Ключик к рыбе подобран:)! Хочется все немного усложнить! Достаю G.Loomis 862 GLS, оснащенный Daiwa SS AIR (шпуля Ф-40 и Пе-шнуром 0,5), цепляю случайно оказавшийся в сумке Smith Pure 5 гр, главное добросить! Все поросло кустами, места для замаха очень мало! Бросок, не добросил! Выматываю чуть подтягиваю осевик, бросаю еще раз, почти добросил! Начинаю проводку и удар! Подсекаю рыба заходила на шнуре...

Дальше -больше, пробую поймать на джиг твича Мосю 1,5"от БейтБриз на 3-х граммовом вольфраме, и это удается!
Рыбалка выдалась яркой и интересной, рыба клевала охотно, а сопротивлялась достостойно, за что и обрела свободу;)!

Первая часть отчета с поездки, приятного просмотра.
Предисловие.
Поездку на Днестр я ждал с нетерпением, поездка несколько раз переносилась, и вот наконец билеты взяты на 4 июля. Ночь в пути и мы в Городе Герое Киеве, погуляли походили, вечером поезд, еще ночь и мы на месте в Каменце-Подольском. Еще два часа и мы в Вороновице, что в пяти км от Коновки где проходил Кубок Украины. По проезду пока остальные члены семьи занимались организационными вопросами, заселялись разгружались, я выкроил часок чтобы пройтись к реке. Красотища открылась моему взору неописуемая весь час просто фотографировал, те пол часа уделенные на рыбалку понять нечего не удалось поклевок нет, не считая бычка который активно задавил Микро граба на бровке.Вечерний выход закончился еще большим провалом, скальная часть отмолчалась, мелководная тоже.Это обстоятельство потребовало активного мозгового штурма вечером и утром.Пожалуй теперь можно написать и более подробно так как следующий выход был более богат впечатлениями и фото.








День первый или Разведка боем.
Дошли до места ловли без приключений, не считая небольшой петли в 4 км которые сделали по незнанию все грунтовок идущих в то же место но по разному.Вот он первый заброс вот второй, третий, четвертый.........но рыба и сегодня не спешила бросаться на наши приманки.Пробую менять все кардинально с трех на шесть дальше на восемь, вот наконец заветный тюк и судачек 150-200 грамм буксируется к берегу, клюнул метрах в десяти на бровке.Пробую облегчаться до четырех вольфрама, шаг в верную сторону поклевок стало больше к судачку подключились окуни которые радовали своим размером и окрасом( в черную точечку ). Рабочая тема поймана ловля пошла на хвосты, но вскоре такая ловля приелась и я попробовал сместиться с рабочей точки.Но тут меня ждало разочарование вправо влево буквально на десять метров и поклевки исчезали вовсе, почему это происходит и чем это место отличается от всех остальных ( визуально никак) мне выяснить не удалось, солнце здесь садиться очень быстро, еще пять минут оно вовсю светило и вот уже темно хоть глаз коли.Нечего времени еще много разберусь....Вот так закончился первый полноценный выход на новую но уже успевшую понравиться реку Днестр, здесь есть что посмотреть и чему поучиться, надеюсь это не последняя рыбалка.













День второй.Скалы.

Вчерашняя рыбалка оставила после себе желание вернуться и еще раз почувствовать злые судачьи удары, и сопротивление полосатых разбойников. Поэтому утром прозвенел будильник, пол часа на сборы и в путь. вчера ветер не позволял поставить что-то легче шести грамм, сегодня начинаю рыбалку с четырех, так как нужды забрасывать за горизонт не было - поклевки происходили в десяти максимум в пятнадцати метрах от берега, а ветер хоть и был боковой, но вполне позволял облегчаться. Первые проводки закончились ударами и сбитыми приманками, ясно мелкий судак проснулся и бодрствует, а где же его старшие собратья? Нечего, в запасе есть точка которая, приносила поклевки каждый раз. Оп, а место оказалось занято фидеристом, поспрашивал, что как, и пошел обходить. На новом месте поклевки судака прекратились в место него начались поклевки окуня. Отпустив пару мерных полосатых, решаю поставить Noike Ninija 2" в темно - зеленом цвете, солнце вышло и яркая приманка была не кстати, это был шаг в верном направлении и первая проводка заканчивается поимкой судачка, а сразу за ним окуня. Солнце окончательно вышло из-за скалы, и клев прекратился вовсе, время экспериментов - ставлю рака от Рейнс, и веду его небольшими подбросами. Удар...от неожиданности не подсекаю. Сразу заброс в туже точку и все повторяется подброс, удар, но в этот раз я начеку подсечкаю, и начинается вываживание.Судачок не большой но бойкий, всеми силами пытается уйти в камни.А под самым берегом выходит на свечу обрызгав меня с головы до ног. Быстро фотографирую и обратно в воду. Летняя зорька коротка, и вот уже солнце печет в голову пора собираться. Вот и еще один день на Днестре прошел.

День третий. Пляжная охота

Поразобравшись с ловлей в скалах я решил уделить внимание пляжам, где порыбачить так и не удалось. Ранний подъем перекус, и быстрым шагом к намеченному месту. Передыхаю, собираю комплект, и наблюдаю, как какой-то хищник поджимает малька с бровки. Экспресс проверка микроджигом, но поклевок нет, значит надо чуть потяжелее и по
дальше. Это работа для Ямаги, бланк загружается и выстреливает восемь грамм с Сатурном прямо за горизонт. Долго ждать поклевки не пришлось на втором подрыве мелкий судачок активно придавил джигу, и уже буксируется к берегу, фотосессия и быстрей обратно в родную стихию, в малыше не больше 100 граммов, а мы малышей не обижаем. Происходит еще несколько поклевок на ракушечной гряде, но рыба только сбивает приманку, а если немного отдать леску при поклевке... есть, удилище пульсирует нагруженное не плохим окунем. Следующая проводка заканчивается мощнейшим ударом в стиле отдай спиннинг, с мыслями вот он клыкастый, начинаю вываживать, партнер не сдается до самого конца, из последних сил пытаясь уйти в прибрежные лопухи, но Ямага не дает ему сделать это, и вот в прозрачной воде показывается пятнистый силуэт и красные плавники - хорош честные четыреста грамм, тащить такого с дальней дистанции одно удовольствие. Половив еще с полчаса полосатых кабанчиков, пришлось задуматься о переходе к скалам, так как все хорошее не длиться вечно, клев начал стихать, а вышедшее солнце начало припекать. Потратив пять минут на фотосессию и выпустив всех окуней, я отправился к скалам в надежде что там продолжиться окуневая феерия. Но надежды не оправдались, скалы сюрприза не выдали все также на микроджиг ловились судачки - недомерки, а если чуть подальше, нет и тут меня ждал провал кроме бычков активно клевавших "чуть подальше" нечего там не оказалось. Вскоре такая ловля начала надоедать, а солнце добралось и досюда. Решено было возвращаться, тем более что на базе меня ждал теплый завтрак.


Что ж после трех рыбалок можно сделать некоторые выводы:

1)На скалах рельеф предсказуемо повторял надводную часть берега, здесь рыба держалась в прибрежных камнях, лучше всего работал микроджиг 2-4 и небольшие активные приманки.

2)На "пляжах" такая тактика была провальная, здесь рыба стояла подальше. До нее долетали 8-10 грамм, из приманок не было конкурентов у Saturn от Reins, за ним нос к носу шел B.B Curly Grub оба в ультрафиолете.


P.S, Пока пишу, вспоминаю что вечером я тоже пошел лазить по скалам, в том месте где на первой рыбалке я не получил не тычка, правда тогда я упирался в дальнюю дистанцию. С микроджигом все стало на свои места, откуда не возьмись, появился окунь с судачком и до заката развлекали своими яростным поклевками.

Окончание....
Четвертый день- до свидания Днестр.
То, что это была крайняя рыбалка понимали все. Ведь завтра намечена экскурсия в Каменец, а на послезавтра уже взяты билеты обратно. У меня есть 3 часа вечером, и я воспользуюсь ими сполна. Чтобы искать что-то новое, экспериментировать, слишком мало времени, поэтому я сходу направляюсь в затопленный карьер. По приманкам ничего нового начинаю с проверенной Ниндзи на четырех свинца (весь вольфрам остался в камнях еще на прошлой рыбалке), поклевка не заставила себя долго ждать и вот судачок на берегу, размер без сюрпризов стандартные 300 грамм. Дальше на удивление все просто, быстрые перемещения ( пять, шесть проводок на месте), приносили результат, в виде стандартных окуней и судачков. Даже такая ловля долго меня не отпускала. Ловил пока хоть что-то было видно. Тяжело было понимать, что придется уезжать отсюда, и уже через два дня ничего этого не будет.

Очень красиво есть на что посмотреть.
Спасибо за отчёт.

Ось і закінчився п’ятий за рахунком Кубок Єдності, що проходив цього року неподалік села Гораївка Хмельницької області на березі моєї улюбленої річки Дністер. Я лише сьогодні толком відіспався і зібрався написати звіт про наші пригоди. Маю надію. Що хтось на нього чекав, а хтось і взагалі його прочитає до кінця і оцінить своїм коментарем. Отже, починаю.

Взагалі Кубок Єдності – змагання, які ми не можемо пропустити ні в якому разі. Я ставлю їх на один щабель з Кубком та Чемпіонатом України. Тут завжди можна зустріти багатьох сильних спортсменів нашої країни і поборотись з ними. Цікаво, що сам Кубок організовувався федераціями з західної України, але на ньому завжди присутні представники з різних куточків нашої держави, що дуже радує.

Так от, в цьому році поїздка на дані змагання навіть не обговорювалась і ми з нетерпінням чекали коли викладуть положення та оголосять дату. Лише ми дізнались про тему на форумі Хмельницької федерації, як зразу ж зареєструвались.

Трошки незручним моментом стало перенесення змагань на тиждень далі. Все ж кожен планував для себе поїздку, щоб в п’ятницю можна було спокійно заїхати до обіду. Основна причина стала відома вже на водоймі, після спілкування з організаторами, бо на форумі не було настільки глибоко все розписано. Скажу, що є ще в нас люди, які поступають не дуже порядно і через це створюють незручності іншим. Але не будемо про сумне. Думаю, хтось з них прочитає звіт до цього місця і може зробить висновки.

Отже, тиждень до змагань я готувався вдома. Збирав коробки з приманками, складав монтажі, перебирав гачки і думав, що варто взяти. Процес дуже цікавий, але для тих хто не кохається в цій справі здається лиш дурною тратою часу. Кубок України, який також проходив на Дністрі, дав деяке уявлення про рибу. Багато в чому я опирався на ті змагання, адже саме там вдалось зайняти 2-ге місце. Хоча на 100% повторювати стратегію і тактику не було сенсу – я не знав, який берег мене чекає і що за риба там буде.

Трохи вибила з колії інформація від друзів з Теребовлі, які приїхали на водойму ще раніше. Вони попросили докупити грузиків великої ваги, пояснюючи, що треба буде перекидати траву, яка поросла дуже і дуже далеко. Якщо чесно, я планував взагалі ловити вагами до 5-ти грам, а тут просять купити вагу в 6-10 грам і по можливості мати навіть 12-15. Відповідно вже вранці в рюкзаку було докинуто декілька коробок з певними приманками, купу офсетних гачків і весь свинець великої ваги, який був в хаті.

Вранці в п’ятницю ми виїжджали точно не рано. Думали навіть, що спізнимось на тренування. Але все обійшлось. Позичили столика в товариша Льоні, проїхались по магазинах і закупили всю відповідну продукцію і зі спокійною душею поїхали в напрямку Дністра. Хоч Віталік і казав, що машину ми загрузили серйозно, біля мене позаду могли б ще влізти цигани з ведмедем.

В дорозі отримали дуже і дуже приємну звістку. Дзвонив колега – Середа Руслан. Хоч він і не сказав прямо, що приїде, але то було зрозуміло. Ми його спалили. Чесно, ми дуже зраділи, бо без цього чоловіка на змаганнях, та й не тільки на них, «не то». Друже, файно дякуємо за те, що ти приїхав і склав нам компанію. Це один з самих головних моментів за 3 дні і самих позитивних.

До місця заледве заїхали. Чесно, було вже бажання лишити машину наверху каньйону. Дорога там просто ніяка була. Болото, яке вилітало з-під коліс і по якому зсувало машину було дуже жорстоке. Ми з Ігорем покинули авто і пішли пішки, а Віталік, як справжній герой, все ж спустився вниз і припаркував авто. Далі почали швидко складати снасті щоб вирушити на тренування.



З собою я взяв 2 комплекти, якими і планував ловити на змаганнях, якщо б побачив доцільність використання саме такої кількості снастей в зоні. Це були: Yamaga Blue Current 74 + Daiwa Luvias 12 2506 + Nanofil 0.04 та Major Craft N-One T862M + Daiwa Certate Finesse Custom 2004 + Nanofil 0.06. Скажу, що Certate я все ж поміняв на змагання на Daiwa Certate R-Custom 2500, а все решта залишив. Перший комплект в мене був для ловлі до 3-х грам і ловлі на воблери чи блешні, адже була ймовірність, що окунь буде стояти у верхньому шарі води. Другий комплект планувався для ловлі від 5 грам і можливо догори, адже не знав чи й справді доведеться так далеко перекидати траву.

Поки я складався, Ігор вже встиг пробити прибережну зону дрібними воблерами, що не принесло йому результату. Тому я і не впирався в такі приманки на тренуванні. Зразу поставив 3 і 5 грам вольфрам з активними приманками на дві снасті і рушив в бій. Скажу, що до кінця змагань я ловив саме такими вагами і лише раз дещо змінив, про що розкажу згодом. Цікаво, що 4 грами я жодного разу не ставив. В мене просто не було такої ваги у вольфрамі.

Перші проводки зразу ж вселили надію. На 3 грами і твістер Mann’s 35 клював окунь розміром з долоню. Але клював азартно. А от на 5 грам і віброхвостик в 2 дюйма сів дуже і дуже достойний окунь. Я тішився. Та все було недовго. Підійшов Ігор і кльош практично стих. Ми почали просуватись по березі.



В один з моментів подзвонив Руслан і розпитував про те, як правильно добратись до нас. В цей час я вирішив змінити проводку і вести приманку в товщі води. Тюк, і сідає непоганий окунь. Ще раз – те саме. І так на кожній проводці. Ігор підтверджує мої здогади і ловить окунів одного за другим. Але мені треба було якось довести Руслана до табору і я побіг до машини залишити снасті і збирався бігти за ним на гору. Тому далі провіряти нюанси не міг.

Все ж обійшлось без мого походу на верх і вже зовсім скоро всі були на місці.

Настав перший вечір – пора, яку я, напевно, люблю найбільше. Це час, коли всі можуть сісти до спільної вечері і нормально наговоритись. Атмосфера – ось що головне. В мангалі палає вогник і чекає на м'ясо. Над водою панує спокій. З таборів чути чиїсь веселі розмови. Красота.



Якщо чесно, так можна просидіти до ранку, але вранці треба вирушати в бій. Тому, хто пізніше, хто раніше, всі полягали спати.

Зранку кава, збори снастей, перезування в чоботи, решта стандартних операцій і всі вже на шикуванні. Організаційні моменти обговорено, приманки від спонсора роздані, прапор піднято – пора по зонах.

В першому турі мені випала зона В. Це саме там, де ми тренувались ввечері. Може воно і добре, але на Дністрі риба вранці і ввечері поводить себе зовсім по-різному. Тягну старти, які не є дуже хорошими. Але, якщо чесно, тут це ролі не грало. Я не знав, де буде клювати краще, а де гірше. Тому навіть 1-й старт мені б ні в чому не допоміг, а останній міг подарувати хороший результат. В принципі, це і підтвердив Юра Якименко, який з стартом в кінці наловив в секторі приблизно 2.5кг риби, що в результаті підняло його на 1-ше місце в зоні.
Я ж вирішив стати десь в центрі зони, щоби бачити ситуацію в обидвох її кінцях. Перші проводки мені не принесли і покльовки, але на початку зони люди вже припаркували по 2-3 окуні. Зриваюсь з місця і забігаю якомога ближче до них.

3 грами вольфрам і твістер Mann’s в кольорі EV (лох) летать в воду. Оп, і вже на гачку хтось хороший. І тут край зони просто починає виривати з води масу окунів. Роздача. Те, чого кожен чекає від змагань. Практично всі закручують тормоза на котушках, бо гратись з рибою часу нема і її треба форсувати. Це дасть виграш в швидкості і не дозволить завести в траву. Ніхто ні за ким тут вже практично і не дивився. Всі були сконцентровані на свій сектор і рибу в ньому. Вже десь за хвилин 20 до кінця люди почали бігати по секторах в надії, що там ще стоїть активна риба.

А вже в кінці всі важились. Я був найближче до судді і зважив 1.95кг. Але були люди, які мене перебили, тому варто було працювати і далі. Зважування показало, що в іншому краю зони роздачі не було. Люди звідти приносили смішні в порівнянні з нашим боком ваги. Тактика спостереження мене виручила.

2 година зразу ж дала зрозуміти, що «хап-хап» вже не буде. Я стартував останнім і не попав в край зони, де була лише недавно роздача. Там просто не було вже де стати. Але не клювало і там. Бігаючи по зоні я наскубав трохи більше 200 грам окуня. Це також був явно не найгірший результат за годину, що додало мені впевненості. Зловив я тоді і першого судачка, аж на 26 грам.

В третій годині почався активний кльов… бичка. Ця зараза за змагання зжерла в мене пачки 3 силікону, якщо не більше. Та поміж бичків я зловив ще й судака. Я б навіть сказав – судачище! Monster-fish. Вага – 15… грам.

Зі своїм результатом я був третім в зоні, пропустивши вперед Юру Якименко і Толіка Муху. В загальному я був задоволений і в піднесеному настрої попер в табір.

Як виявилось, мої хлопаки стали другими в зонах. Хто б сумнівався? Вони в мене монстри. По всіх зонах ваги були також достойними, що надихало, адже була надія, що роздача буде і в наступних турах. Ну і 7 балів за тур – гарний результат для команди.

Тур другий мене послав в зону С. Там я і близько не був. Інформація, яку мені здали хлопці: клювало однаково по всій зоні, козирних секторів немає. Хоча, вони порадили мені один сектор, але в результаті в ньому ні я, ні хтось, рибу не ловили.

Перша година, і я розумію, що тут мені настане капець. Риба просто не клює. Вірніше риба клює, але не та, що мені потрібна. Бичок до такої степені рознервував, що хотілось йому відкручувати голови. А окунь не ловився. Який же я був радий, коли в товщі води при вимотуванні вдалось зловити окуня в 21 грам. Закрився – вже легше.

На зважування дехто приніс і по 200 грам. Люди ловили малою вагою над травою. Я до цього не дійшов. Чесно, я знав про те, що вони так ловлять, але все ж мав надію, що з дальньої дистанції клюне гарний окунь в 100-200 грам, який дасть результат. Я не можу заставити себе ловити мор мишками взагалі, а на такій водоймі не бачив сенсу і в 1 грамі навіть. Хто знає, може, перейшовши на малу вагу, я б наловив дрібноти і був би вище, але я вперто продовжив гнути свою лінію.

Друга година – 0. Бублик! Це біда. Хтось щось доловив, а в мене бублик…

Година третя. Я маю надію, що десь вкінці почне підходити до берега окунь, що почнеться роздача. Але ні проводки на дні, ні в товщі води результату не давали. Те, що знайшли вчора ввечері, не працювало взагалі.

Та ось на одній з проводок в мене гарний удар і я тягну окуня. Окуня на 4 грами. На 4 грами, Карл! І це на монтаж в 5 грам свинцю, гачок #6 і віброхвостик Wibro Worm в 2 дюйми. Я переоцінив всі пріоритети свого життя після цього випадку і зрозумів, що я дрищ ще той.

А от потім я вже подумав що починається вихід. Покльовка і окунь на 45 грам в садку. Кидаю ще раз і зливаю в траві достойного суперника. Ой, як він мені би допоміг. Але доля спінінгіста невблаганна. Якщо руки з попи, то вже нічого не допоможе. І кльош зразу затих.

До кінця туру я нічого так і не доловив. З вагою в 70 грам я стаю 10-м, чого і слід було чекати. Хоча і результати зони були не особливо квітучими. Люди з вагами по 300+ грам стали першими. Але їх треба було наловити, ті 300 грам.

Ігор став також 10-м в зоні, а Віталік – 8-м. Нікому з нас не пішла вечірня риболовля. В результаті з першого місця ми скотились на 4-те. Треба було наздоганяти.

Попереду була вечеря – саме сакральне дійство на змаганнях. Це той час, коли ти забуваєш про всі невдачі. Завтра ти піднімешся і оціниш всі свої помилки, зробиш висновки і почнеш працювати. А зараз їж, пий, спілкуйся і насолоджуйся відпочинком.



Чесно сказати, ніч була не сама спокійна. Але, незважаючи на це, вранці досить бадьорим я рушив в зону А. Люблю, коли третій тур в мене проходить в зоні біля наметового містечка. Потім близько йти.

Моя тактика на ранок була аналогічна вчорашній. Козирних секторів, як мені повідали, тут також немає. Тому то я і стаю посередині, щоб бачити 2 кінці. Починаю з 3-х грам і не можу впіймати рибу. А ліва пішли перші окуні.

Біжу в вільний сектор між людьми, беру в руки дорослу палицю N-One з 5-ма грамами і починаю кресати. Роздача просто казкова. При чому, розмір окунів в мене тут був куди більший, аніж вчора.

Коли на гачок сіло одне чудо, то я його виважував з таким острахом, що Руслан назвав мене паралітиком з спінінгом. Але я його таки забрав. Окунь, здається, 280+ грам. Він був того вартий. Правильна проводка вирішувала все. Так, була і злита риба, але було й багато впійманої. Wibro Worm в оливці відпрацював на ура.

Я наловив за годину трохи більше 1.4кг риби, що було першим результатом в зоні. Другим йшов Свердел Тарас з результатом трохи більше 1.1кг. Значить розслаблятись не було коли.

Друга година і я стаю в сусідній сектор від того, де рибалив перед цим. Була надія, що ще якихось 10 хвилин риба буде клювати. Але тут вона закрила рот. А от в Тараса в секторі вона ще трошки була активною. На початку години йому вдалось впіймати декілька окунів і я був впевнений, що він вже мене обходить.

Я шукав рибу, але вона мене не шукала. Та от на завершення години мені махнув рукою Ігор Музичка. Я прибіг до нього і він повідомив, що мав покльовку і схід риби. І тут, дякуючи його пораді, я зловив хорошого окуня грам так на 180 чи 160, якщо не помиляюсь. Потім виявиться, що він мені нічим і не допоміг, але він все ж наближав мене до результату Тараса, який мало мене випереджав.

Третя година і у всіх повний штиль. Багато хто вже просто ходив по зоні і не заставляв себе зловити рибу. А я все ж мав надію доловитись.

Побачив, як Юра Маркевич почав збирати рибу над травою біля берега. Знову мор мишка? Та ну його. Але ставлю 1.5 грами і починаю обловлювати. Після того, як за 15хв я зловив окуня вагою в 1 грам (1 грам, Карл!) я зрозумів, що цим збоченням треба переставати займатись.

Перед цим я злив в траві окуня, по відчуттях грам так 60-70. От він мені би допоміг. Але, знову ж таки, руки з попи.

Під кінець туру мене покликав Руслан Середа і сказав, що в нього були удари. Я став недалеко від нього і почав обловлювати сектор. І я таки заробив удар в кінці туру і на фініші змагань витягнув окуня. Я не знаю яка в нього була вага, але він цілком міг би мене потягнути на 1-е місце в зоні. Та риба на фініші не зараховується.

Все. Кінець. Починається самий важкий процес – процес збору речей. Оце я точно не люблю. Ніфіга це не сакральне заняття.

Оцінивши результати наших суперників, які йшли попереду, розумію, що багато хто з них злетів. На яку суму балів точно сказати не міг і результат мені був невідомим. Але я розумів, що ми повинні були б піднятись до призів. Хоча б теоретично. Віталік же став також другим в зоні, а Ігорко 4-м.

Не буду розповідати як проходило оголошення результатів і як ми за цей результат переживали, тішились чи сумували. Так завжди. Тут всі емоції всередині, а потім виплескуються назовні в когось. Я просто напишу результати нижче.

Особистий залік:
І – Князєв Сергій
ІІ – Цвик Юрій
ІІ – Міхненко Олександр



Командний залік:
І – «Все для рибалки» Тернопіль
ІІ – «Upstream» Львів
ІІІ – «Баракуда – Crazy Fish» Рівне



Я вважаю, що кожен з переможців заслужив свою медаль. Чи заслужили ми перше місце? Я думаю – так. І, чесно, я радий. Все було класно і так, як воно має бути. А тепер час для подяк:

Дякую Ігорю і Віталіку за команду. Таки ми щось можемо і, я думаю, ще не раз покажемо що саме.

Дякую Середі Руслану за компанію. Ще раз скажу, без тебе «не то». Подумай над цим.

Дякую від себе і від хлопців з команди магазину «Все для рибалки» за фінансову підтримку і сподіваємось на подальшу плідну співпрацю.

Дякую організаторам і суддям. Організувати змагання завжди непросто, а знайти адекватних суддів деколи взагалі нереально. У вас вийшло все. До речі, судді на висоті!

Дякую Інні Мірошниченко, що знайшла сили, можливість і натхнення приїхати з далекого Харкова на змагання. Це варто великої поваги.

Дякую хлопцям з Теребовлі за гарну компанію і кльовий холодець. Надіюсь, ми не останній раз на змаганнях разом? Подумайте добре.

Дякую всім, всім, всім за боротьбу. Було дуже непросто. І за компанію дякую. Завжди радий бачити хороших людей і спілкуватись з ними. І хоч серед нас – рибалок-спортсменів є непорядні і відверто нехороші люди, все ж гарних товаришів набагато більше. І тут були саме такі люди.

Дякую Дністру, за те що так нас прийняв. Я вже дуже скоро до тебе повернусь.

Дякую тим, хто все ж дочитав цю «біду». Ви варті вищого рівня поваги.

З повагою, Васька Білокінський

Pro-Fish, вітаю